© Сударєва Г.Ф., СОІППО 2017
1
ЛЕКЦІЯ 3. ПЕДАГОГІЧНІ ТЕХНОЛОГІЇ В КОНТЕКСТІ ІННОВАЦІЙНОГО РОЗВИТКУ УКРАЇНСЬКОЇ ОСВІТИ Мета: розглянути теоретичні основи педагогічних технологій та зміст найбільш поширених з них у практиці вчителів загальноосвітніх навчальних закладів України. План 1. Педагогічні технології: сутність, історичний аспект, ознаки, шляхи створення. 2. Класифікація педагогічних технологій, їх опис й аналіз. Основні поняття: педагогічні технології, алгоритмізація навчання; програмоване навчання; критерії технологічності, предметно й особистісно орієнтовані технології, технологічна схема предметно орієнтованої педагогічної технології; технології традиційного навчання, повного засвоєння знань, інтенсифікації навчання на основі опорних схем і знакових моделей В.Шаталова, лекційно-практична технологія навчання математики О Хмури, проблемного навчання, проектного навчання, інтерактивного навчання, розвитку критичного мислення, інтегральна освітня технологія В. Гузєєва. 1. ПЕДАГОГІЧНІ ТЕХНОЛОГІЇ: СУТНІСТЬ, ІСТОРИЧНИЙ АСПЕКТ, ОЗНАКИ, ШЛЯХИ СТВОРЕННЯ Сутність та історичний аспект педагогічних технологій. Визначень поняття «педагогічна технологія» існує більше 300. Автор лекції додержується визначення російського вченого Д. Левітаса: Педагогічна технологія – це послідовність дій учителя та учнів, реалізація якої в межах навчальновиховного процесу гарантує досягнення запланованого результату. Історично поняття «технологія» (грец. техно – мистецтво, майстерність, логос – вчення) як наука про майстерність виникло у зв’язку з технічним прогресом. У виробничій сфері технологія тлумачиться як сукупність знань, мистецтво володіння технологічним процесом, який передбачає чітку послідовність операцій з використанням необхідних засобів. Одним із перших оприлюднив ідею технологізації навчального процесу видатний чеський мислитель-гуманіст, педагог Ян-Амос Коменський (1592-1670), стверджуючи, що школа є майстернею, «живою типографією», яка «друкує» людей. Технологія навчального процесу, на переконання Я.А.Коменського, повинна гарантувати позитивний результат навчання, для чого слід чітко визначити цілі, вміло відібрати засоби, встановити жорсткі правила їх використання. А.С.Макаренко у «Педагогічній поемі» писав, що «наше педагогічне виробництво ніколи не будувалось на технологічній логіці, а завжди на логіці моральної проповіді». Він вважав, що саме тому у нас відсутні всі важливі відділи педагогічного виробництва. Але ідея технологізації навчально-виховного процесу у школі ще довго не знаходила підтримки і практичного застосування. Лише у 30-ті роки ХХ ст. до ідеї технологізації повернулись освітяни США. Історію становлення педагогічної технології відтворює така послідовність освітніх подій: 1 – задум упровадити інженерний (технологічний) підхід до навчання (40- ві рр ХХ ст.); 2 – запровадження технічних засобів у навчальний процес (50-ті рр ХХ ст.); 3 – алгоритмізація навчання (60-ті рр ХХ ст.); 4 – програмоване навчання (70-ті рр ХХ ст.); 5 – поява педагогічних технологій (дидактичний аспект) (80-ті рр. ХХ ст.); 6 – поява поведінкових технологій (виховний аспект) (початок ХХІ ст.). Слід розрізняти педагогічну технологію і методики навчання: педагогічні технології вдається відтворювати і тиражувати і при цьому гарантувати досягнення запланованих результатів навчання та виховання; методика часто не гарантує належної якості. Разом з тим методика може бути доведена до рівня технології, якщо вона стає об’єктивною, надійною, валідною. Ознаки педагогічних технологій, шляхи їх створення. Педагогічна технологія має специфічні сутнісні ознаки, або критерії технологічності, які відрізняють її від звичайних педагогічних систем. До таких ознак відносяться: Я.-А. Коменський (1592-1670) А.С. Макаренко (1888-1937)
© Сударєва Г.Ф., СОІППО 2017
2
– концептуальність – філософське, психолого-педагогічне обґрунтування технології; – цілісність і системність: педагогічна технологія – це цілісна система взаємопов’язаних і взаємообумовлених елементів (послідовність типів уроків, набір методів, прийомів, засобів), яка повторюється при вивченні кожного розділу або теми програми; – цілеспрямованість усіх складових технології на кінцевий результат; – керованість процесом навчання на основі чіткого проектування педагогічного процесу, постійного моніторингу результатів навчання; – гарантованість позитивних результатів навчання незалежно від класу та його контингенту; – відтворюваність – можливість відтворити педагогічну технологію іншим учителем, в іншому класі або школі; – алгоритмізованість процесу подання та засвоєння знань, формування вмінь і навичок. Серед шляхів створення педагогічних технологій виділимо наступні: – розробка власної (авторської) педагогічної технології, подібної технологіям учителів-новаторів В.Шаталов, М.Гузик, шосткінська вчитель хімії С.Прищепа, сумський вчитель фізики В.Каленик – впровадження відомої педагогічної технології, адаптованої до умов школи і педагогічного досвіду вчителя; – створення педагогічної технології як системи відомих педагогічних технологій. Це –найбільш розповсюджена практика створення педагогічних технологій. Прикладом можуть слугувати інтегральна освітня технологія В.Гузєєва, педагогічна система Заслуженого вчителя України, доцента СОІППО Гирі О.О, яку він захищав на Всеукраїнському конкурсі «Учитель року-2003» і став переможцем у номінації «Учитель хімії».
2. КЛАСИФІКАЦІЯ ПЕДАГОГІЧНИХ ТЕХНОЛОГІЙ, ЇХ ОПИС Й АНАЛІЗ Розмаїття, багатоваріантність педагогічних технологій зумовлюють необхідність їх класифікації. За рівнем застосування педтехнології поділяються на – загальнопедагогічні технології (стосуються загальних засад освітніх процесів: особистісно орієнтовані, розвивальні, інтерактивні, проектні тощо); – локальні та модульні технології (передбачають часткові зміни педагогічних явищ: тренінгові, ігрові, мультимедійні). За основною метою педтехнології поділяються на – технології навчання, серед яких, в свою чергу, розрізняють предметно орієнтовані (технологія повного засвоєння навчального матеріалу, рівневої диференціації, модульного і проблемного навчання; авторські технології В.Шаталова, М.Гузика,О. Хмури, С.Прищепи тощо) й особистісно орієнтовані (технологія розвивального навчання, проектів, інтерактивні технології, навчання як дослідження, групової діяльності тощо); – технології виховання (технології А.Макаренка, В.Сухомлинського, колективних творчих справ І.Іванова, педагогічної підтримки тощо); – технології управління (Інтернет-технологія управління навчальним закладом «Net Школа Україна» (О.Єльнікова, Київ); інформаційно-комунікативні системи управління в середній освіті (Компанія «Дієз-продукт», Київ) тощо. Розглянемо деякі педагогічні технології, класифіковані за основною метою як предметно орієнтовані та особистісно орієнтовані.
ПРЕДМЕТНО ОРІЄНТОВАНІ ТЕХНОЛОГІЇ Головною метою предметно орієнтованих технологій є якісне навчання предмету. Існує загальноприйняте уявлення про структуру навчального процесу у предметно орієнтованій педагогічній технології, представленій у схемі 1: Ця схема показує, що педагогічна технологія містить елементи і зв’язки, які притаманні традиційному навчанню. Це – загальні цілі і зміст навчання, підпорядкованість навчального процесу цілям, обов’язкове оцінювання результатів навчання. Специфіка педагогічної технології полягає в тому, що в неї конструюється такий навчальний процес, котрий має гарантувати досягнення зазначених цілей.
© Сударєва Г.Ф., СОІППО 2017
3
Основою послідовної орієнтації навчання на цілі є оперативний зворотний зв’язок, який пронизує весь навчальний процес.
Схема 1. Структура навчального процесу в педагогічній технології
У відповідності з цим у технологічному підході до навчання виокремлюються наступні етапи: – постановка цілей та їх максимальне уточнення (цьому приділяється першочергове значення); – сувора орієнтація всього процесу навчання на навчальні цілі; – орієнтація навчальних цілей, а разом з ними всього процесу навчання на гарантоване досягнення результатів; – оцінка поточних результатів і корекція навчання, спрямовані на досягнення поставлених цілей; – заключна оцінка результатів. Маючи великий дидактичний потенціал, предметно орієнтовані педагогічні технології не позбавлені недоліків. Одним з найголовніших недоліків є перевага репродуктивних методів навчання, зумовлений пошуком додаткового часу для багаторазового повторення. Але прихильники цих технологій на критику відповідають так: якщо вчителю вдасться за допомогою педагогічної технології досягти стабільно гарантованих позитивних результатів, то він обов’язково почне сам творити і залучати до творчості учнів.
1. ТЕХНОЛОГІЯ ТРАДИЦІЙНОГО НАВЧАННЯ Мета. Формування системи знань, основ наукового світогляду, оволодіння основами наук; всебічний і гармонійний розвиток кожного учня. Зміст. Термін «традиційне навчання» передбачає, насамперед, класно-урочну організацію навчання, яка склалася в ХVІІ столітті на принципах дидактики Я-А. Коменського і яка досі має перевагу в школах світу. Визначальні ознаки традиційної класно-урочної технології: 1) учні приблизно одного віку і рівня підготовки складають клас (20-40 учнів), який зберігає постійний склад протягом всього періоду навчання; 2) увесь зміст навчання поділяється на предмети; матеріал предмету – на теми; 3) клас працює за єдиним графіком: учбовий рік, учбовий день, розклад уроків, канікули, перерви між уроками; основною одиницею процесу навчання дітей є урок, який, як правило, присвячений одному навчальному предмету; 4) роботою учнів на уроці керує вчитель, він оцінює результати навчання кожного учня; 5) навчальні книги (підручники) використовуються, як правило, для домашньої роботи. Особливості методики: 1) традиційна технологія є, насамперед, авторитарною педагогікою вимог; 2) навчання слабо пов’язане з внутрішнім життям учня, з його різноманітними запитами і потребами; 3) відсутні умови для прояву індивідуальних здібностей, творчості особистості учня. Авторитаризм процесу навчання проявляється в наступному: 1) у регламентації діяльності, 2) у примусовості навчальних процедур; 3) у централізації контролю; 4) в орієнтації на середнього учня; 5) позиція учня – підпорядкований об’єкт педагогічного впливу; 6) позиція вчителя – єдина ініціативна особа, керівник. Методи засвоєння знань ґрунтуються на: 1) повідомленні готових знань; 2) навчанні за зразком; 3) індуктивній логіці від окремого до загального; 4) механічній пам’яті; 6) вербальному викладі; 7) репродуктивному відтворенні. Головні методи навчання – пояснення в поєднанні з наочністю. Провідні види діяльності учнів – слухання і запам’ятовування.
Виправлення / корекція
Загальні цілі та зміст навчання Навчальні цілі Навчання Оцінка
Виправлення / корекція
© Сударєва Г.Ф., СОІППО 2017
4
Головна вимога і головний критерій ефективності – безпомилкове відтворення вивченого. Безперечні достоїнства традиційного навчання: 1) систематичний характер; упорядкована, логічно правильна подача навчального матеріалу; 2) нескладна, але чітка організаційна структура; 3) постійний емоційний вплив особистості вчителя; 4) оптимальне використання ресурсів за умов масового навчання. Недоліки традиційної технології: 1) переважна орієнтованість на пам’ять, а не на мислення, що не сприяє розвитку творчих здібностей, самостійності, активності учнів; 2) у наслідок репродуктивного характеру навчального пізнавального процесу в учнів формується репродуктивний стиль діяльності; 3) зазвичай об’єм навчальної інформації перебільшує здатність її засвоєння; 4) відсутня можливість пристосувати темп навчання до різних індивідуально-психологічних особливостей учнів. Можливі шляхи осучаснення практики традиційної технології навчання: 1) перехід, починаючи з початкової ланки, до нових моделей навчання, які в повній мірі відповідають гуманістичній освітній стратегії і в змозі підготувати школярів до навчання в нових умовах (педагогічні технології «Росток», «Довкілля», «Крок за кроком» тощо); 2) органічне поєднання новітніх технологій з традиційною технологією. Прогнозовані результати: сформованість знань, умінь, навичок.
2. ТЕХНОЛОГІЯ ПОВНОГО ЗАСВОЄННЯ ЗНАНЬ Автори. Б. Блум і Дж. Керрол (США). Одна з перших педагогічних технологій. Виникла у 60-ті роки ХХ ст. Пізніше використана як основа багатьох педагогічних технологій. Є універсальною технологією і може ефективно застосовуватися при викладанні більшості шкільних предметів. Мета. Досягнення повного засвоєння навчального матеріалу на основі забезпечення індивідуального темпу навчання учнів класу. Темп навчання учня визначається кількістю повторів навчального матеріалу у різних варіантах його представлення, що забезпечує повне його засвоєння. Зміст. Підготовчий етап: 1) визначення еталонів навчання до кожної теми програми (конкретні результати через дії учнів); 2) розбивка навчального матеріалу кожної теми на фрагменти – навчальні одиниці (2-3 уроки); 3) визначення еталонів навчання до кожної навчальної одиниці; 4) складання поточних перевірочних робіт (тестів) до кожної навчальної одиниці. 5) підготовка альтернативних коригувальних навчальних матеріалів за кожним із текстових питань для додаткового опрацювання незасвоєного матеріалу. Процесуальна частина полягає у послідовному опрацюванні і повному засвоєнні змісту навчальних одиниць, що відбувається у такий спосіб: 1) ознайомлення учнів з навчальною метою і загальним планом навчання; 2) навчання (пояснення вчителем нового матеріалу, формування вмінь з його застосування) в межах навчальної одиниці; 3) поточна перевірка (діагностичний тест): оцінка не виставляється, результат фіксується у вигляді – «зараховано/не зараховано»; 4) на основі оцінки результатів поточної перевірки виявлення учнів, які повністю засвоїли зміст навчальної одиниці, які – ні; 5) коригувальні навчальні процедури з учнями, які не досягли повного засвоєння матеріалу (повторне пояснення іншим способом); 6) повторна перевірка і виявлення учнів, що повністю засвоїли зміст навчальної одиниці, які – ні і т. д. і т.п.; 7) при досягненні повного засвоєння програми навчальної одиниці учнями у кількості 85% складу класу переходять до опрацювання програми наступної навчальної одиниці. Традиційна оцінка (бали) виставляється за результатами контрольної роботи в кінці теми. Прогнозовані результати: повне засвоєння навчального матеріалу.
3. ЛЕКЦІЙНО-ПРАКТИЧНА ТЕХНОЛОГІЯ НАВЧАННЯ МАТЕМАТИКИ
© Сударєва Г.Ф., СОІППО 2017
5
Автор. О.Хмура (Кіровоград). Мета. Виявлення та розвиток індивідуальних особливостей старшокласників шляхом організації різноманітної самостійної діяльності. Лекційно-практична технологія навчання (1965) вважається однією з перших вітчизняних педагогічних технологій, є універсальною і може ефективно застосовуватися при викладанні більшості шкільних предметів. Зміст. Особливістю організаційно-технологічної складової системи О.Хмури є лекційно-практична форма організації навчально-виховного процесу, яка дозволяє розв’язати наступні педагогічні завдання: навчання всіх учнів на уроці, навчання кожного з них учитися на уроці; формування пізнавальних інтересів, забезпечення творчого підходу до вивчення математики; забезпечення самостійної роботи й активності старшокласників; розвиток математичного мислення, формування вмінь застосовувати математичні знання на практиці; формування вмінь і навичок, необхідних для самостійного вивчення предмета. Вивчення кожного тематичного розділу програми передбачає постійну послідовність етапів з відповідною типологією навчальних занять (табл. 1). Перший етап – підготовка учнів до сприйняття і засвоєння нових знань і вмінь (підготовчий урок); це – повторення опорних знань, необхідних для усвідомлення нового матеріалу шляхом пояснення з наступним закріпленням у практичних діях; виконання вправ, пов’язаних з наступним матеріалом. Крім спеціального підготовчого уроку передбачається постійне повторення вивченого матеріалу паралельно з опануванням нового, частіше за допомогою вправ, виконання яких спирається на знання з пройдених тем. Завдяки наявності такої системи повторення досягаються: 1) вирівнювання базисних знань учнів; 2) ліквідація прогалин в знаннях; 3) формування системних знань; 4) встановлення внутришньопредметних зв’язків.
Таблиця 1. Структура навчального процессу
№ з/п
Структура навчально-виховного процесу Типологія занять
1 Підготовка учнів до сприйняття і засвоєння нових знань і вмінь
Підготовчі уроки
2 Організація вивчення нового навчального матеріалу
Уроки засвоєння нових знань
3 Практичне застосування, удосконалення і розвиток знань, умінь і навичок
Практикум із застосування знань
4 Поглиблення, узагальнення, система- тизація і закріплення знань, умінь і навичок
Підсумковий семінар 5 Перевірка та облік системи знань з теми Контрольно-залікові заняття 6 Ліквідація прогалин у знаннях і вміннях Урок (фрагмент уроку) корекції Другий етап – організація вивчення нового навчального матеріалу (урок засвоєння нових знань); проводиться у вигляді лекції, яка супроводжується первісним закріпленням. Матеріал подається логічно, скомпонованими блоками. Диференційований підхід реалізується двох- або трьохразовим поясненням нового матеріалу (табл. 2). Третій етап – практичне застосування, удосконалення і розвиток знань, вмінь і навичок (урокпрактикум); складається з двох етапів: І – актуалізація опорних знань, пояснення прийомів застосування знань, вимог до виконання завдань; ІІ – виконання самостійної роботи за варіантами на вибір учня. Вдома учні виконують також самостійну роботу, яка є продовженням класної. Четвертий етап – поглиблення, узагальнення, систематизація і закріплення знань, вмінь і навичок (підсумковий урок-семінар); відбувається шляхом приведення знань учнів з даної теми в систему, встановлення логічних зв’язків з іншими темами, з повсякденним життям. Проводиться один раз на чверть (оглядова лекція, міжпредметна конференція або диспут, екскурсія, інтегрований урок, семінар).
Хмура О.О. (1923-1970)
© Сударєва Г.Ф., СОІППО 2017
6
Для таких занять учні готують реферати, розв’язки оригінальних задач, наочності, доведення теорем. Підготовча робота до семінару відбувається і на заняттях гуртка, завдяки чому встановлюється зв’язок урочної та позаурочної роботи учнів.
Таблиця 2. Етапи опанування навчального матеріалу
Етапи уроку
І група учнів, які засвоїли матеріал після 1-го пояснення
ІІ група учнів, які засвоїли матеріал після 2-го пояснення
ІІІ група учнів, які не засвоїли матеріал після 1-го та 2-го пояснень
І етап (15 хв.)
Пояснення нового матеріалу усім учням
ІІ етап (7-8 хв.)
Самостійна робота учнів Консультація
ІІІ етап (5-7 хв.)
Самостійна робота учнів Самостійна робота учнів Консультація
Кожна тема завершується останнім, п’ятим етапом – перевіркою та обліком знань з теми (контрольно-залікові заняття; проводяться у двох формах: письмова контрольна робота з диференційованими завданнями трьох ступенів складності (відповідно високий, достатній і середній) та урок-залік. Урок-залік призначається для підбиття підсумків навчальної діяльності учнів. Автор використовував різноманітні за змістом і формою уроки-заліки: 1) усний залік у формі фронтальної бесіди; 2) усний залік у формі індивідуальної бесіди; 3) залік з елементами семінару і традиційного опитування; 4) залік-захист домашніх практичних робіт з усним теоретичним опитуванням; 5) письмова залікова робота; усний залік з попередньою підготовкою відповідей; 6) теоретико-практичний залік на виробничо-практичному матеріалі. На наступному уроці або на його частині за результатами заключного контролю завжди організується корекційна робота з учнями з подолання прогалин в їх знаннях. Підсумкова оцінка виставляється за певних правил, відомих учням: 1) враховуються поточні оцінки за виконання домашніх завдань, творчу роботу, усні відповіді; 2) невиконання поурочних завдань і негативна оцінка виконаної контрольної роботи є причиною недопущення до заліку; 3) всі, хто не склав залік, мають право на повторне перескладання і на допомогу у підготовці до нього, перескладання відбувається у позаурочний час; 4) від складання заліку звільняються учні, які стабільно демонструють високі результати протягом вивчення всієї теми; 5) підсумкові оцінки виставляються на основі залікових оцінок за теми; 6) заліковому оцінюванню підлягають результати 10-15 уроків. Ефективність, валеологічність і технологічність лекційно-практичної системи О.Хмури визначила її поширення як основи в інших авторських моделях навчання (М.Гузика, В.Шаталова) тощо. Прогнозовані результати: сформованість знань, умінь, навичок.
4. ТЕХНОЛОГІЯ ІНТЕНСИФІКАЦІЇ НАВЧАННЯ НА ОСНОВІ ОПОРНИХ СХЕМ І ЗНАКОВИХ МОДЕЛЕЙ Автор. В.Ф.Шаталов (Донецьк) (70-ті р.р. ХХ ст.) Мета. Формування системи знань, умінь і навичок; навчання всіх дітей незалежно від індивідуальних даних; прискорене навчання. Зміст. Навчальний матеріал подається завдяки наступним інноваціям: 1) блокове компонування матеріалу; 2) подача крупними дозами; 3) навчальний матеріал візуалізується у вигляді опорних конспектів, складених за допомогою системи опорних сигналів (засобів вираження). Опорні конспекти призначені для запам’ятовування і відтворення учнями певного теоретичного матеріалу. Процесуальна частина складається з 6 етапів, що забезпечують багаторазове повторення навчального матеріалу: • перший етап: 1) розгорнуте, образно-емоційне пояснення вчителем навчального матеріалу; 2) стислий виклад навчального матеріалу за опорними плакатом і конспектами для учнів, під час якого учням забороняється одночасно слухати і
Шаталов В.Ф.
© Сударєва Г.Ф., СОІППО 2017
7
писати; 3) озвучування, розшифровка закодованих за допомогою різноманітних символів основних понять і логічних взаємозв’язків між ними; • другий етап: самостійна робота учнів вдома (опорний конспект + підручник + допомога батьків); • третій етап: письмове відтворення опорних сигналів на наступному уроці всіма учнями по пам’яті; учитель перевіряє роботи в міру їх надходження; одночасно проводиться «тихе» та магнітофонне опитування; після письмової роботи – опитування вголос; • четвертий етап: постійне повторення й поглиблення раніше вивченого матеріалу (організація взаємодопомоги – «педагогічний десант» – не тільки між однокласниками, а й між старшими й молодшими школярами; • п’ятий етап: узагальнення і систематизація, уроки взаємоконтролю; ігрові елементи (змагання команд, розв’язування ребусів тощо), ознайомлення з переліком залікових запитань; підготовка до заліку; • шостий етап – контроль знань з теми на заліковому занятті зі своєрідною структурою і методикою; виставлення підсумкової оцінки за тему з урахуванням усіх оцінок, отриманих учнем за час вивчення теми. Ця інноваційна система є універсальною і може ефективно застосовуватися при викладанні більшості шкільних предметів. Прогнозовані результати: сформованість знань, умінь, навичок.
5. ТЕХНОЛОГІЯ ПРОБЛЕМНОГО НАВЧАННЯ Автори. М. Махмутов (Татарстан), В.Оконь (Польща)та ін. Мета. За умови створення ланцюгу проблемних ситуацій у різних видах навчальної діяльності учнів забезпечити розвиток їх самостійної пізнавальної діяльності та індивідуальних творчих здібностей, підвищення рівня навчальних досягнень. Зміст. Проблемне навчання полягає у спеціальному конструюванні дидактичного змісту навчального матеріалу, який виявлятиметься як ланцюг проблемних ситуацій. Навчальна діяльність реалізується у формах проблемного викладу педагогом навчального матеріалу; залучення учнів до розв’язування проблеми під керівництвом учителя; самостійної пошукової діяльності учнів під час розв’язування визначеної проблеми. У проблемному навчанні додержуються певних технологічних етапів, поданих у таблиці 3.
Таблиця 3. Послідовність етапів у проблемному навчанні
Дії вчителя Дії учнів Створення проблемної ситуації Усвідомлення суперечностей у навчальному матеріалі, який вивчається Організація обміркування проблеми Формулювання навчальної проблеми Створення умов для пошуку гіпотези Висування гіпотези, яка пояснює досліджувану навчальну проблему Організація перевірки гіпотези Перевірка гіпотези шляхом експерименту, вирішення завдань наукового пошуку тощо Сприяння узагальненню результатів попередніх дій і використання здобутих знань Аналіз отриманих результатів, формулювання висновків, використання їх у практичній діяльності Методичні прийоми створення проблемних ситуацій засновуються на: – протиріччі між науковими знаннями та практичною діяльністю; – різних поглядах на одне і те ж питання; – розгляді явища з позицій різних суб’єктів; – спонуканні учнів порівнювати, узагальнювати, робити висновки, зіставляти факти; – розв’язуванні проблемних теоретичних і практичних завдань і задач тощо. Ця інноваційна система є універсальною і може ефективно застосовуватися при викладанні більшості шкільних предметів. Прогнозовані результати: сформованість знань, умінь, навичок, розвиток творчих здібностей, здатності до самостійної роботи; підвищення рівня навчальних досягнень.
© Сударєва Г.Ф., СОІППО 2017
8
ПЕДАГОГІЧНІ ТЕХНОЛОГІЇ ОСОБИСТІСНО ОРІЄНТОВАНОГО СПРЯМУВАННЯ Головною метою особистісно орієнтованих технологій є різнобічний розвиток особистості як суб’єктів власної діяльності засобами навчального предмету. Для них не є характерним жорсткий алгоритм дій учителя й учнів, як у предметно орієнтованих технологіях. Головною ознакою особистісно орієнтованих технологій є опора на діяльність, яка має не тільки зовнішні атрибути спільності, а й своїм внутрішнім змістом передбачає співпрацю, саморозвиток суб’єктів навчального процесу, виявлення їх особистісних функцій.
1. ТЕХНОЛОГІЯ ПРОЕКТНОГО НАВЧАННЯ (ТЕХНОЛОГІЯ ПРОЕКТІВ, МЕТОД ПРОЕКТІВ) Автори. Дж.Дьюї, В.Х.Кілпатрик (США) (20-ті р.р.ХХ ст.). Мета. Створення умов під час освітнього процесу для набуття учнями індивідуального досвіду проектної діяльності. Зміст. Робота над проектом – практика особистісно орієнтованого навчання в процесі конкретної праці учня, на основі його вільного вибору, з урахуванням його інтересів і набуттям життєво важливих компетентностей. Використання методу проектів сприяє реалізації діяльнісного та компетентнісного підходів, наслідком якої є розвиток в учнів наступних компетенцій: соціальна зрілість, пов’язана з готовністю брати на себе відповідальність, з ініціативністю; володіння комунікативними навичками, що передбачає опанування усним і писемним спілкуванням, працювати в команді; інформаційні компетенції, які передбачають розвиток умінь орієнтуватися в інформаційному просторі, критично осмислювати інформацію; здатність до саморозвитку і самоосвіти; здатність до раціональної продуктивної, творчої діяльності; презентаційні вміння тощо. Таким чином, оцінка проектної діяльності учня дає можливість вчителю оцінити рівень компетентності школяра. Класифікація проектів представлена у таблиці 4. Таблиця 4. Класифікація педагогічних проектів Класифікаційна ознака
Типи проектів Домінуюча діяльність учнів Практико-орієнтований, дослідницький, інформаційний, творчий, рольовий. Предметнозмістовне наповнення Монопроект (в рамках одного предмету), міжпредметний. За характером контактів Колективний, шкільний, міський, регіональний, міжнародний. Складність Простий, середньої складності, складний Тривалість Довгостроковий (кілька місяців), середньої тривалості (1-2 місяці), короткостроковий (1-7 днів) За кількістю учасників Індивідуальний, парний, груповий. Суттєвим у педагогічному проектуванні є алгоритм процесу його здійснення. За структурнофункціонального підходу у процесі проектування можна виокремити чотири етапи, кожному з яких притаманний певний вид діяльності педагога та учнів. Це – стратегічний, планувальний, виконавчий і підсумково-оцінювальний етапи (табл. 5). Таблиця 5. Послідовність дій у роботі над проектом № Етапи роботи Зміст діяльності учнів Зміст діяльності вчителя 1 Стратегічний Обговорення теми проекту з учителем, пошук необхідної інформації, визначення мети і завдань. 1. Повідомлення задуму. 2. Характеристика роботи над проектом. 3. Ознайомлення зі змістом
Джон Дьюі (1859-1952)
© Сударєва Г.Ф., СОІППО 2017
9
проекту. 4. Мотивація пошуку. 5. Допомога в постановці мети і завдань.
2 Планувальний 1. Вироблення плану дій: – визначення джерел інформації; – вибір способів збирання інформації; – вибір методів аналізу інформації; – вибір засобів презентації результатів; – формування уявлення про бажані результати; – встановлення критеріїв оцінки результату і процесу; – планування процедур; – розподіл завдань між виконавцями проекту. 2. Планування завдань. 3. Створення паспорту проекту
1. Висловлення припущень. 2. Висунення пропозицій, ідей. 3. Корекція плану та завдань.
3
Виконавчий
1. Збирання інформації. 2. Вирішення проміжних завдань. 3. Спостереження за об’єктами. 4. Проведення експерименту. 5. Анкетування. 6. Робота з інформаційними джерелами. 7. Формування висновків. 8. Узагальнення та класифікація зібраних матеріалів. 9. Виготовлення ілюстративного матеріалу. 10. Підготовка презентації.
1. Спостереження за роботою. 2. Непряме керування діяльністю (поради, консультації тощо). 3. Корекція підсумкових матеріалів. 4. Спостереження за ходом обробки результатів та аналіз інформації.
4
Підсумково- оцінювальний
1.Представлення результатів у формі звіту (усного, письмового, демонстративного тощо). 2. Презентація проекту. 3. Колективне обговорення. 4. Самооцінка та взаємооцінка результатів і процесу виконання проекту за встановленими критеріями. 5. Формулювання висновків про здобуті знання та вміння. 6. Корекція (у випадку необхідності) 7. Використання проектних результатів.
1. Сприйняття звіту. 2. Постановка уточнюючих запитань. 3. Оцінка зусиль учнів, їхньої креативності, якості використання джерел, невикористаних можливостей, творчого потенціалу. 4.Корекція навчальної та позанавчальної діяльності.
Важливим моментом щодо усвідомлення всього процесу проектування є створення на другому етапі роботи над проектом Паспорту проекту, один з варіантів якого наведений у таблиці 6. Таблиця 6. Склад Паспорту проекту 1. Назва проекту. 8. Учасники (співучасники) проекту. 2. Тип проекту. 9. База реалізації 3. Проблемне питання. 10. Термін реалізації 4. Тематичні питання. 11. Ресурси. 5. Актуальність проекту. 12. Планування діяльності.
6. Мета проекту
13. Критерії оцінювання проектної діяльності та її результатів.
7. Навчальні предмети, з якими пов’язаний проект.
14. Продукт проектної діяльності.
Приклади тем проектів з математики: Загадковий світ натуральних чисел (5 клас); Математика навколо нас (5, 11 класи); Надзвичайна країна звичайних дробів (5-6 класи); Модуль числа (6 клас);
© Сударєва Г.Ф., СОІППО 2017
10
Трикутники у житті людини (7 клас); Теорема Піфагора (8 клас); Математика і природа (9 клас); Математика в сузір’ї професій (10 клас); Задачі з параметрами в матеріалах зовнішнього незалежного оцінювання (11 клас). Вміння користуватися проектною технологією є показником високої кваліфікації педагога, його інноваційного мислення, орієнтації на особистісний і професійний розвиток дитини у процесі навчання. Прогнозовані результати: особистісний розвиток учнів як суб’єктів власної діяльності та суспільних відносин; розвиток ключових компетентностей (соціальних, загальнокультурних, комунікативних, інформаційних тощо); активізація пізнавальної діяльності.
2. ТЕХНОЛОГІЇ ІНТЕРАКТИВНОГО НАВЧАННЯ Автори. О.Пометун, Л.Пироженко (Київ). Мета. Розвиток суб’єктного досвіду учнів шляхом розширення їх пізнавальних можливостей. Зміст. Інтерактивне навчання (ІН) ґрунтується на постійній та активній взаємодії всіх учасників педагогічного процесу. Це – співнавчання, взаємонавчання (колективне, групове, навчання у співпраці), де і учень і вчитель є рівноправними, рівнозначними суб’єктами навчання, розуміють, що вони роблять, рефлексують з приводу того, що вони знають, вміють і здійснюють. Застосування інтерактивних технологій висуває певні вимоги до структури уроку. Як правило, структура інтерактивного уроку складається з трьох основних частин: – вступної частини, завданнями якої є мотивація навчальної діяльності учнів, актуалізація опорних знань і уявлень, оголошення теми й очікуваних навчальних досягнень учнів (до 20% часу уроку); – основної, на якій відбувається опанування учнями нового змісту за допомогою інтерактивної вправи (до 60% часу уроку); – підсумкової, коли засвоєне систематизується й узагальнюється, відбувається рефлексія процесу навчання й оцінювання результатів уроку (до 20% часу уроку). Залежно від мети уроку, форм організації навчальної діяльності використовуються інтерактивні технології кооперативного, колективно-групового навчання, ситуативного моделювання, опрацювання дискусійних питань (табл. 6).
Таблиця 6. Класифікація інтерактивних технологій( ІТ) за О. Пометун
1. ІТ кооперативного навчання - робота в парах; - два – чотири – всі разом; - ротаційні трійки; - карусель; - робота в малих групах; - коло ідей; - акваріум.
2. ІТ колективно-групового навчання - мікрофон; - незакінчене речення; - мозковий штурм; - навчаючи – навчаюсь; - ажурна пилка; - аналіз ситуацій (кейс-метод); - дерево рішень.
3. ІТ ситуативного моделювання - симуляції або імітаційні трійки; - спрощене судове або громадське слухання; - рольові ігри; - драматизації.
4. ІТ опрацювання дискусійних питань - метод ПРЕС; - займи або зміни позицію; - неперервна шкала думок; - дискусія, дебати.
Залежно від етапів навчального процесу О.Пометун запропонована нова класифікація інтерактивних методів і прийомів, представлених у таблиці 7.
Таблиця 7. Класифікація методів і прийомів інтерактивного навчання за О.Пометун
Етап пізнавальної діяльності Перелік рекомендованих технологій Створення позитивної атмосфе- «Активне слухання», «Бажано. Обов’язково. Не можна.»,
О.Пометун
© Сударєва Г.Ф., СОІППО 2017
11
ри навчання та організації комунікації учнів.
«Градусник»,«Загальна угода», «Знайомство», «Комплімент», «Очікування», «Оцінка», «Перемішайтесь /замріть/. Об’єднайтесь у пари», «Подаруй квітку», «Приховані скарби», «Прогноз погоди», «Таємні таланти».
Мотивація навчальної діяльності та актуалізації опорних знань, уявлень учнів.
«Два-чотири-всі разом», «Знайомство», «Мікрофон», «Мозковий штурм», «Мультиголосування», «Незакінчене речення», «Обговорення проблеми в загальному колі», «Обміркуйте /об’єднайтесь у пари. Обміняйтеся думками», «Очікування», «Поняття про…», «Робота в парах», «Рольова гра», «Імітаційна гра», «ХОДИМО навколо-ГОВОРИМО навколо».
Засвоєння нових знань, формування умінь, навичок, емоційно-ціннісних орієнтацій та ставлень учнів
«Ажурна пилка», «Взаємне навчання», «Громадське слухання», «Діалог», «Керована лекція», «Коло ідей», «Лекція з допомогою учнів», «Лекція з паузами», «Навчаючи – учусь», Один залишається / три йдуть», «Почережні запитання», «Робота в малих групах», «Робота в парах», «Рольова гра», «Ротаційні (Змінювані) трійки», «Ручки всередині», «Ситуативне моделювання», «Спрощене судове слухання», «Учнівський конгрес(засідання учнівської ради)», Читаємо і запитуємо», «Читання в парах/узагальнення в парах»,
Узагальнення, систематизація знань, організація рефлексії пізнавальної діяльності.
«Акваріум», «Відгадай», «Дебати», «Дерево рішень», «Дискусія (з варіантами», «Дискусія в стилі телевізійного ток-шоу», Займи позицію», «Карусель (з варіантами)», «Ковдра ідей», «Неперервна шкала думок», «Обмін проблемами», «Одна хвилина», «Оцінювальна дискусія», «Павутинка дискусії», «Публічний форум», «Письмова (тиха) дискусія», «Письмові дебати», «Прийоми проведення рефлексії наприкінці уроку», «спільне опитування», «Так і ні», «Чотири погляди»
Інтерактивне навчання високо оцінюється педагогічною спільнотою всього світу як засіб реалізації особистісно-зорієнтованого, компетентнісного і діяльнісного підходів. У таблиці 8 наведена оцінка позитивного значення інтерактивного навчання та його проблемних сторін, які треба враховувати при впровадженні у навчально-виховний процес.
Таблиця 8. Переваги і недоліки інтерактивних технологій
Переваги інтерактивних технологій Недоліки інтерактивних технологій 1. Розвиток компетентностей, суб’єктного досвіду, пізнавальних можливостей учнів. 1. На вивчення невеличкого за обсягом навчального матеріалу витрачається значний час. 2. Посилення внутрішньої мотивації учнів до навчання. 2. Важко налагодити взаємонавчання як постійний механізм . 3. Учитель має змогу здійснювати індивідуальну роботу з учнями. 3. Існують труднощі в контролі учнів, оцінюванні вкладу кожного у спільний продукт. 4. Учитель менше часу витрачає на підтримування дисципліни. 4. Процес навчання не завжди ефективний, результат навчання не завжди передбачений, тому виникає необхідність у подальшій корекції знань. 5. Учні, які набувають досвід вчителювання, ставляться з більшою повагою до 5. За невдалого навчання необхідно перевчати учнів, що потребує додаткового часу.
© Сударєва Г.Ф., СОІППО 2017
12
педагогічної професії. Прогнозовані результати: активізація пізнавальної діяльності; розвиток ключових компетентностей (вміння вчитися, комунікативних, інформаційних тощо).
3. ІНТЕГРАЛЬНА ОСВІТНЯ ТЕХНОЛОГІЯ Автор. В. Гузєєв (Москва). Мета. Забезпечення високого рівня засвоєння навчального матеріалу, розвитку особистості школяра на основі особистісно діяльнісного підходу в навчанні. Зміст. Навчально-виховний процес будується на основі гармонійного поєднання різноманітних інноваційних технологій. Створення цілісного інтегрального освітнього середовища реалізується шляхом конструювання блокової системи уроків вивчення навчальної теми. Кожний урок у блоці має певну дидактичну мету і відповідні організаційні та методичні підходи, а саме: 1. Вступне повторення – урок проводиться в інтерактивному інформаційному режимі з метою актуалізації опорних знань і життєвого досвіду учнів. Домінантний метод – бесіда. 2. Вивчення нового матеріалу (основний обсяг) – здійснюється за допомогою методу укрупнених дидактичних одиниць у формах лекції, уроку-бесіди, уроку-розповіді, семінару. 3. Тренінг-мінімум – відпрацювання до автоматизму вмінь вирішувати шаблонні задачі найнижчого рівня навчальних досягнень. Домінантні методи – бесіда, яка поступово переростає у самостійну пошукову роботу учнів, навчальний практикум. 4. Вивчення нового матеріалу (додатковий обсяг) – опанування додаткового обсягу навчального матеріалу. Учні з низьким рівнем навчальних можливостей тільки ознайомлюються з ним, з достатнім – виходять на осмислення і розуміння ідей, з високим – здійснюють осмислення та застосування набутих знань. 5. Розвивальне диференційоване закріплення – надається можливість кожному учневі досягнути відповідного рівня запланованих результатів. Основна форма організації навчання – семінар-практикум; форма співпраці вчителя з учнями – групова. 6. Узагальнювальне повторення – формування цілісного уявлення про об’єкт, що вивчається, системи знань учнів. Домінантна форма організації навчального процесу – консультація. 7. Контроль – контрольна робота, залік, співбесіда, диктант тощо. Структура контрольних завдань: 2-3 – першого рівня, 1-2 – другого рівня. Завдання виконуються в повному обсязі, відсутня можливість вибору завдань школярами. Якщо допущена помилка у завданнях низького рівня, то робота далі не оцінюється, а тільки перевіряється вчителем. 8. Корекція – основною формою є групова робота, у процесі якої учні, спільно аналізують власні помилки, працюють над додатковими завданнями. Вони мають право на одну спробу виправлення оцінки шляхом перездачі. Прогнозовані результати: особистісний розвиток учнів як суб’єктів власної діяльності та суспільних відносин; високий рівень засвоєння навчального матеріалу.
4. ТЕХНОЛОГІЯ РОЗВИТКУ КРИТИЧНОГО МИСЛЕННЯ Автори. Дж. Стіл, К. Мередіт, Ч. Темпл (США). Мета. Розвиток в учнів критичного мислення, що стосовно навчально-виховного процесу означає розвиток умінь – чітко визначати проблему, що потребує вирішення; – самостійно знаходити й аналізувати необхідну інформацію, – логічно вибудовувати свої судження, – наводити впевнену аргументацію, – вибирати серед варіантів вирішення проблеми єдине правильне, – сприймати інші думки й одночасно впевнено відстоювати власну позицію.
В.Гузєєв
© Сударєва Г.Ф., СОІППО 2017
13
Зміст. Розвиток критичного мислення розглядається як засіб самореалізації особистості в умовах демократичного суспільства. Технологія розроблена на інтерактивній основі. Її прийнято розглядати як модель локальних стратегій (кубування, ґронування, щоденник подвійних нотаток, мозковий штурм, сенкан, підсилена лекція, передбачення за допомогою ключових виразів, дискусійна сітка тощо). Деякі з них використовуються вчителями як елементи технології у класно-урочній системі навчання. Цілісна модель технології представлена технологічним уроком., в якому наявні три фази. Перша – актуалізація. Формується учнівська позиція щодо прийняття мети подальшої діяльності, усвідомлюється значущість власних знань. Важливу роль відіграє розвиток пізнавального інтересу та мотивів до навчання. Друга – усвідомлення змісту. Домінує самостійно-пошуковий спосіб здобуття нових знань. Для нього характерне опертя на особистісний досвід учнів, залучення їх до формулювання та перевірки власних гіпотез. Як результат, у свідомості дитини встановлюються зв’язки між відомим і невідомим, щойно набутим знанням. Таким чином реалізується процес розуміння як включення невідомого у цілісність (у власний контекст знань). Третя – рефлексія. Вона передбачає творче й критичне перетворення набутих знань у власні, їхню технологізацію. На даному етапі важливо, щоб засвоєні знання були емоційно підкріплені. Прогнозовані результати: розвиток інтелектуальних здібностей учнів, навичок критичного мислення. Запам’ятайте основне 1. Педагогічна технологія – це послідовність дій учителя та учнів, реалізація яких в межах навчальновиховного процесу гарантує досягнення запланованого результату. 2. Схема становлення педагогічних технологій в освіті: інженерний підхід до навчання (інженерний підхід) → технічні засоби в навчальному процесі → алгоритмізація навчання → програмоване навчання → педагогічна технологія (дидактичний аспект) → поведінкова технологія (виховний аспект). 3. Класифікації педагогічних технологій: – за рівнем застосування – загальнопедагогічні, модульні, локальні; – за основною метою - технології навчання, виховання, управління. 4. Ознаки педагогічних технологій: концептуальність; цілісність і системність; цілеспрямованість; керованість; гарантованість позитивних результатів навчання; відтворюваність; діагностичне визначення цілей і результативності навчання; -економічність, алгоритмізованість; однозначність виконання передбачених процедур і операцій. 5. Навчальний процес в предметно орієнтованих педагогічних технологіях підпорядкований наступній послідовності етапів: – визначення загальних цілей та змісту навчання; – уточнення навчальних цілей; – навчання; – оцінка навчальних досягнень учнів та корекція цілей та методів навчання; – заключна оцінка навчальних досягнень учнів. 6. Відомі предметно-орієнтовані педагогічні технології: традиційного навчання; повного засвоєння знань; лекційно-практична технологія навчання О.Хмури; інтенсифікації навчання на основі опорних схем і знакових моделей В.Шаталова; технологія проблемного навчання. 7. Відомі особистісно орієнтовані технології: технології проектного, інтерактивного навчання; розвитку критичного мислення; інтегральна освітня технологія В.Гузєєва. ЗАПИТАННЯ І ЗАВДАННЯ ДЛЯ САМОКОНТРОЛЮ І. Виконайте тести, що надані у розділі «Запитання для контрольного тестування»: №№ 2, 4, 22, 29, 34, 35, 39, 41. ІІ. Виконайте завдання, надайте відповідь на запитання. 1. Чи згодні ви з твердженням, що будь-яка педагогіна система технологічна? Думку обґрунтуйте. 2. Назвіть дві ознаки, за яких відрізняються між собою предметно та особистіно орієнтовані технології. 3. Наведіть приклади предметно та особистісно орієнтованих технологій. 4. Назвіть дві відміни у структурі предметно орієнтованої технології та традиційного навчання. 5. Завдяки яким особливостям педагогічні технології гарантують досягнення запланованих результатів? Думку обґрунтуйте.
© Сударєва Г.Ф., СОІППО 2017
14
6. Сформулюйте критерії, за якими оцінюються результат і процес проектної діяльності учнів. 7. Чи відрізняється фронтальне опитування від інтерактивної технології «Мікрофон»? Думку обґрунтуйте. 8. Завдяки яким прийомам забезпечується якісне засвоєння навчального матеріалу у предметно орієнтованих технологіях технологіях? 9. Завдяки чому розширюються пізнавальні можливості учнів в умовах інтерактивного навчання? 10. Що розуміють у педагогіці під креативним мисленням учнів і завдяки яким прийомам воно розвивається у відповідній педагогічній технології? Інформаційні джерела 1. Гришина Т.В. Освітня технологія як об’єкт методичної роботи (О.Хмура). – Харків: видавнича група «Основа», 2003. – 94 с. 2. Кабан Т., Сударева Г. Технологія проектів на уроках фізики. [Електронний ресурс]. Режим доступу: http://www.soippo.edu.ua/images/Мобільна_сторінка/Вчителю_фізики _та_астрономії/Програмно методичне_забезпечення/Технологія_проектів_на_уроках _фізики_театр_тіней_Казбан.pdf 3. Орехова О. Застосування проблемного навчання на уроках математики. – [Електронний ресурс]. Режим доступу: http://ped-kopilka.com.ua/uchiteljam-predmetnikam/matematika/primenenieproblemnogo-obuchenija-na-urokah-matematiki.html 4. Освітні інновації: загальна характеристика. – [Електронний ресурс]. Режим доступу: http://www.ippo.if.ua/index.php/2012-10-23-11-51-07/82-uncategorised/735-111 5. Пометун О. Енциклопедія інтерактивного навчання. – К.: Шк. світ, 2014. – 96 с. 6. Роль проектної діяльності на уроках математики. – [Електронний ресурс]. Режим доступу: http://klasnaocinka.com.ua/uk/article/tvorchi-proekti-2.html 7. Сидоров С.В. Система обучения В.Ф. Шаталова. – [Электронный ресурс] Режим доступу: // Сидоров С.В. Сайт педагога-исследователя. – URL: http://si-sv.com/publ/16-1-0-231 8. Сударева Г.Ф. Традиційне навчання: за і проти // – Освіта Сумщини. – 2009. – №3. – С. 48. 9. Юдина Л. Розвиток критичного мислення учнів на уроках математики як важливого елементу продуктивної технології навчання. – [Електронний ресурс]. Режим доступу: http://osvita.ua/school/lessons_summary/math/11149/
1
ЛЕКЦІЯ 3. ПЕДАГОГІЧНІ ТЕХНОЛОГІЇ В КОНТЕКСТІ ІННОВАЦІЙНОГО РОЗВИТКУ УКРАЇНСЬКОЇ ОСВІТИ Мета: розглянути теоретичні основи педагогічних технологій та зміст найбільш поширених з них у практиці вчителів загальноосвітніх навчальних закладів України. План 1. Педагогічні технології: сутність, історичний аспект, ознаки, шляхи створення. 2. Класифікація педагогічних технологій, їх опис й аналіз. Основні поняття: педагогічні технології, алгоритмізація навчання; програмоване навчання; критерії технологічності, предметно й особистісно орієнтовані технології, технологічна схема предметно орієнтованої педагогічної технології; технології традиційного навчання, повного засвоєння знань, інтенсифікації навчання на основі опорних схем і знакових моделей В.Шаталова, лекційно-практична технологія навчання математики О Хмури, проблемного навчання, проектного навчання, інтерактивного навчання, розвитку критичного мислення, інтегральна освітня технологія В. Гузєєва. 1. ПЕДАГОГІЧНІ ТЕХНОЛОГІЇ: СУТНІСТЬ, ІСТОРИЧНИЙ АСПЕКТ, ОЗНАКИ, ШЛЯХИ СТВОРЕННЯ Сутність та історичний аспект педагогічних технологій. Визначень поняття «педагогічна технологія» існує більше 300. Автор лекції додержується визначення російського вченого Д. Левітаса: Педагогічна технологія – це послідовність дій учителя та учнів, реалізація якої в межах навчальновиховного процесу гарантує досягнення запланованого результату. Історично поняття «технологія» (грец. техно – мистецтво, майстерність, логос – вчення) як наука про майстерність виникло у зв’язку з технічним прогресом. У виробничій сфері технологія тлумачиться як сукупність знань, мистецтво володіння технологічним процесом, який передбачає чітку послідовність операцій з використанням необхідних засобів. Одним із перших оприлюднив ідею технологізації навчального процесу видатний чеський мислитель-гуманіст, педагог Ян-Амос Коменський (1592-1670), стверджуючи, що школа є майстернею, «живою типографією», яка «друкує» людей. Технологія навчального процесу, на переконання Я.А.Коменського, повинна гарантувати позитивний результат навчання, для чого слід чітко визначити цілі, вміло відібрати засоби, встановити жорсткі правила їх використання. А.С.Макаренко у «Педагогічній поемі» писав, що «наше педагогічне виробництво ніколи не будувалось на технологічній логіці, а завжди на логіці моральної проповіді». Він вважав, що саме тому у нас відсутні всі важливі відділи педагогічного виробництва. Але ідея технологізації навчально-виховного процесу у школі ще довго не знаходила підтримки і практичного застосування. Лише у 30-ті роки ХХ ст. до ідеї технологізації повернулись освітяни США. Історію становлення педагогічної технології відтворює така послідовність освітніх подій: 1 – задум упровадити інженерний (технологічний) підхід до навчання (40- ві рр ХХ ст.); 2 – запровадження технічних засобів у навчальний процес (50-ті рр ХХ ст.); 3 – алгоритмізація навчання (60-ті рр ХХ ст.); 4 – програмоване навчання (70-ті рр ХХ ст.); 5 – поява педагогічних технологій (дидактичний аспект) (80-ті рр. ХХ ст.); 6 – поява поведінкових технологій (виховний аспект) (початок ХХІ ст.). Слід розрізняти педагогічну технологію і методики навчання: педагогічні технології вдається відтворювати і тиражувати і при цьому гарантувати досягнення запланованих результатів навчання та виховання; методика часто не гарантує належної якості. Разом з тим методика може бути доведена до рівня технології, якщо вона стає об’єктивною, надійною, валідною. Ознаки педагогічних технологій, шляхи їх створення. Педагогічна технологія має специфічні сутнісні ознаки, або критерії технологічності, які відрізняють її від звичайних педагогічних систем. До таких ознак відносяться: Я.-А. Коменський (1592-1670) А.С. Макаренко (1888-1937)
© Сударєва Г.Ф., СОІППО 2017
2
– концептуальність – філософське, психолого-педагогічне обґрунтування технології; – цілісність і системність: педагогічна технологія – це цілісна система взаємопов’язаних і взаємообумовлених елементів (послідовність типів уроків, набір методів, прийомів, засобів), яка повторюється при вивченні кожного розділу або теми програми; – цілеспрямованість усіх складових технології на кінцевий результат; – керованість процесом навчання на основі чіткого проектування педагогічного процесу, постійного моніторингу результатів навчання; – гарантованість позитивних результатів навчання незалежно від класу та його контингенту; – відтворюваність – можливість відтворити педагогічну технологію іншим учителем, в іншому класі або школі; – алгоритмізованість процесу подання та засвоєння знань, формування вмінь і навичок. Серед шляхів створення педагогічних технологій виділимо наступні: – розробка власної (авторської) педагогічної технології, подібної технологіям учителів-новаторів В.Шаталов, М.Гузик, шосткінська вчитель хімії С.Прищепа, сумський вчитель фізики В.Каленик – впровадження відомої педагогічної технології, адаптованої до умов школи і педагогічного досвіду вчителя; – створення педагогічної технології як системи відомих педагогічних технологій. Це –найбільш розповсюджена практика створення педагогічних технологій. Прикладом можуть слугувати інтегральна освітня технологія В.Гузєєва, педагогічна система Заслуженого вчителя України, доцента СОІППО Гирі О.О, яку він захищав на Всеукраїнському конкурсі «Учитель року-2003» і став переможцем у номінації «Учитель хімії».
2. КЛАСИФІКАЦІЯ ПЕДАГОГІЧНИХ ТЕХНОЛОГІЙ, ЇХ ОПИС Й АНАЛІЗ Розмаїття, багатоваріантність педагогічних технологій зумовлюють необхідність їх класифікації. За рівнем застосування педтехнології поділяються на – загальнопедагогічні технології (стосуються загальних засад освітніх процесів: особистісно орієнтовані, розвивальні, інтерактивні, проектні тощо); – локальні та модульні технології (передбачають часткові зміни педагогічних явищ: тренінгові, ігрові, мультимедійні). За основною метою педтехнології поділяються на – технології навчання, серед яких, в свою чергу, розрізняють предметно орієнтовані (технологія повного засвоєння навчального матеріалу, рівневої диференціації, модульного і проблемного навчання; авторські технології В.Шаталова, М.Гузика,О. Хмури, С.Прищепи тощо) й особистісно орієнтовані (технологія розвивального навчання, проектів, інтерактивні технології, навчання як дослідження, групової діяльності тощо); – технології виховання (технології А.Макаренка, В.Сухомлинського, колективних творчих справ І.Іванова, педагогічної підтримки тощо); – технології управління (Інтернет-технологія управління навчальним закладом «Net Школа Україна» (О.Єльнікова, Київ); інформаційно-комунікативні системи управління в середній освіті (Компанія «Дієз-продукт», Київ) тощо. Розглянемо деякі педагогічні технології, класифіковані за основною метою як предметно орієнтовані та особистісно орієнтовані.
ПРЕДМЕТНО ОРІЄНТОВАНІ ТЕХНОЛОГІЇ Головною метою предметно орієнтованих технологій є якісне навчання предмету. Існує загальноприйняте уявлення про структуру навчального процесу у предметно орієнтованій педагогічній технології, представленій у схемі 1: Ця схема показує, що педагогічна технологія містить елементи і зв’язки, які притаманні традиційному навчанню. Це – загальні цілі і зміст навчання, підпорядкованість навчального процесу цілям, обов’язкове оцінювання результатів навчання. Специфіка педагогічної технології полягає в тому, що в неї конструюється такий навчальний процес, котрий має гарантувати досягнення зазначених цілей.
© Сударєва Г.Ф., СОІППО 2017
3
Основою послідовної орієнтації навчання на цілі є оперативний зворотний зв’язок, який пронизує весь навчальний процес.
Схема 1. Структура навчального процесу в педагогічній технології
У відповідності з цим у технологічному підході до навчання виокремлюються наступні етапи: – постановка цілей та їх максимальне уточнення (цьому приділяється першочергове значення); – сувора орієнтація всього процесу навчання на навчальні цілі; – орієнтація навчальних цілей, а разом з ними всього процесу навчання на гарантоване досягнення результатів; – оцінка поточних результатів і корекція навчання, спрямовані на досягнення поставлених цілей; – заключна оцінка результатів. Маючи великий дидактичний потенціал, предметно орієнтовані педагогічні технології не позбавлені недоліків. Одним з найголовніших недоліків є перевага репродуктивних методів навчання, зумовлений пошуком додаткового часу для багаторазового повторення. Але прихильники цих технологій на критику відповідають так: якщо вчителю вдасться за допомогою педагогічної технології досягти стабільно гарантованих позитивних результатів, то він обов’язково почне сам творити і залучати до творчості учнів.
1. ТЕХНОЛОГІЯ ТРАДИЦІЙНОГО НАВЧАННЯ Мета. Формування системи знань, основ наукового світогляду, оволодіння основами наук; всебічний і гармонійний розвиток кожного учня. Зміст. Термін «традиційне навчання» передбачає, насамперед, класно-урочну організацію навчання, яка склалася в ХVІІ столітті на принципах дидактики Я-А. Коменського і яка досі має перевагу в школах світу. Визначальні ознаки традиційної класно-урочної технології: 1) учні приблизно одного віку і рівня підготовки складають клас (20-40 учнів), який зберігає постійний склад протягом всього періоду навчання; 2) увесь зміст навчання поділяється на предмети; матеріал предмету – на теми; 3) клас працює за єдиним графіком: учбовий рік, учбовий день, розклад уроків, канікули, перерви між уроками; основною одиницею процесу навчання дітей є урок, який, як правило, присвячений одному навчальному предмету; 4) роботою учнів на уроці керує вчитель, він оцінює результати навчання кожного учня; 5) навчальні книги (підручники) використовуються, як правило, для домашньої роботи. Особливості методики: 1) традиційна технологія є, насамперед, авторитарною педагогікою вимог; 2) навчання слабо пов’язане з внутрішнім життям учня, з його різноманітними запитами і потребами; 3) відсутні умови для прояву індивідуальних здібностей, творчості особистості учня. Авторитаризм процесу навчання проявляється в наступному: 1) у регламентації діяльності, 2) у примусовості навчальних процедур; 3) у централізації контролю; 4) в орієнтації на середнього учня; 5) позиція учня – підпорядкований об’єкт педагогічного впливу; 6) позиція вчителя – єдина ініціативна особа, керівник. Методи засвоєння знань ґрунтуються на: 1) повідомленні готових знань; 2) навчанні за зразком; 3) індуктивній логіці від окремого до загального; 4) механічній пам’яті; 6) вербальному викладі; 7) репродуктивному відтворенні. Головні методи навчання – пояснення в поєднанні з наочністю. Провідні види діяльності учнів – слухання і запам’ятовування.
Виправлення / корекція
Загальні цілі та зміст навчання Навчальні цілі Навчання Оцінка
Виправлення / корекція
© Сударєва Г.Ф., СОІППО 2017
4
Головна вимога і головний критерій ефективності – безпомилкове відтворення вивченого. Безперечні достоїнства традиційного навчання: 1) систематичний характер; упорядкована, логічно правильна подача навчального матеріалу; 2) нескладна, але чітка організаційна структура; 3) постійний емоційний вплив особистості вчителя; 4) оптимальне використання ресурсів за умов масового навчання. Недоліки традиційної технології: 1) переважна орієнтованість на пам’ять, а не на мислення, що не сприяє розвитку творчих здібностей, самостійності, активності учнів; 2) у наслідок репродуктивного характеру навчального пізнавального процесу в учнів формується репродуктивний стиль діяльності; 3) зазвичай об’єм навчальної інформації перебільшує здатність її засвоєння; 4) відсутня можливість пристосувати темп навчання до різних індивідуально-психологічних особливостей учнів. Можливі шляхи осучаснення практики традиційної технології навчання: 1) перехід, починаючи з початкової ланки, до нових моделей навчання, які в повній мірі відповідають гуманістичній освітній стратегії і в змозі підготувати школярів до навчання в нових умовах (педагогічні технології «Росток», «Довкілля», «Крок за кроком» тощо); 2) органічне поєднання новітніх технологій з традиційною технологією. Прогнозовані результати: сформованість знань, умінь, навичок.
2. ТЕХНОЛОГІЯ ПОВНОГО ЗАСВОЄННЯ ЗНАНЬ Автори. Б. Блум і Дж. Керрол (США). Одна з перших педагогічних технологій. Виникла у 60-ті роки ХХ ст. Пізніше використана як основа багатьох педагогічних технологій. Є універсальною технологією і може ефективно застосовуватися при викладанні більшості шкільних предметів. Мета. Досягнення повного засвоєння навчального матеріалу на основі забезпечення індивідуального темпу навчання учнів класу. Темп навчання учня визначається кількістю повторів навчального матеріалу у різних варіантах його представлення, що забезпечує повне його засвоєння. Зміст. Підготовчий етап: 1) визначення еталонів навчання до кожної теми програми (конкретні результати через дії учнів); 2) розбивка навчального матеріалу кожної теми на фрагменти – навчальні одиниці (2-3 уроки); 3) визначення еталонів навчання до кожної навчальної одиниці; 4) складання поточних перевірочних робіт (тестів) до кожної навчальної одиниці. 5) підготовка альтернативних коригувальних навчальних матеріалів за кожним із текстових питань для додаткового опрацювання незасвоєного матеріалу. Процесуальна частина полягає у послідовному опрацюванні і повному засвоєнні змісту навчальних одиниць, що відбувається у такий спосіб: 1) ознайомлення учнів з навчальною метою і загальним планом навчання; 2) навчання (пояснення вчителем нового матеріалу, формування вмінь з його застосування) в межах навчальної одиниці; 3) поточна перевірка (діагностичний тест): оцінка не виставляється, результат фіксується у вигляді – «зараховано/не зараховано»; 4) на основі оцінки результатів поточної перевірки виявлення учнів, які повністю засвоїли зміст навчальної одиниці, які – ні; 5) коригувальні навчальні процедури з учнями, які не досягли повного засвоєння матеріалу (повторне пояснення іншим способом); 6) повторна перевірка і виявлення учнів, що повністю засвоїли зміст навчальної одиниці, які – ні і т. д. і т.п.; 7) при досягненні повного засвоєння програми навчальної одиниці учнями у кількості 85% складу класу переходять до опрацювання програми наступної навчальної одиниці. Традиційна оцінка (бали) виставляється за результатами контрольної роботи в кінці теми. Прогнозовані результати: повне засвоєння навчального матеріалу.
3. ЛЕКЦІЙНО-ПРАКТИЧНА ТЕХНОЛОГІЯ НАВЧАННЯ МАТЕМАТИКИ
© Сударєва Г.Ф., СОІППО 2017
5
Автор. О.Хмура (Кіровоград). Мета. Виявлення та розвиток індивідуальних особливостей старшокласників шляхом організації різноманітної самостійної діяльності. Лекційно-практична технологія навчання (1965) вважається однією з перших вітчизняних педагогічних технологій, є універсальною і може ефективно застосовуватися при викладанні більшості шкільних предметів. Зміст. Особливістю організаційно-технологічної складової системи О.Хмури є лекційно-практична форма організації навчально-виховного процесу, яка дозволяє розв’язати наступні педагогічні завдання: навчання всіх учнів на уроці, навчання кожного з них учитися на уроці; формування пізнавальних інтересів, забезпечення творчого підходу до вивчення математики; забезпечення самостійної роботи й активності старшокласників; розвиток математичного мислення, формування вмінь застосовувати математичні знання на практиці; формування вмінь і навичок, необхідних для самостійного вивчення предмета. Вивчення кожного тематичного розділу програми передбачає постійну послідовність етапів з відповідною типологією навчальних занять (табл. 1). Перший етап – підготовка учнів до сприйняття і засвоєння нових знань і вмінь (підготовчий урок); це – повторення опорних знань, необхідних для усвідомлення нового матеріалу шляхом пояснення з наступним закріпленням у практичних діях; виконання вправ, пов’язаних з наступним матеріалом. Крім спеціального підготовчого уроку передбачається постійне повторення вивченого матеріалу паралельно з опануванням нового, частіше за допомогою вправ, виконання яких спирається на знання з пройдених тем. Завдяки наявності такої системи повторення досягаються: 1) вирівнювання базисних знань учнів; 2) ліквідація прогалин в знаннях; 3) формування системних знань; 4) встановлення внутришньопредметних зв’язків.
Таблиця 1. Структура навчального процессу
№ з/п
Структура навчально-виховного процесу Типологія занять
1 Підготовка учнів до сприйняття і засвоєння нових знань і вмінь
Підготовчі уроки
2 Організація вивчення нового навчального матеріалу
Уроки засвоєння нових знань
3 Практичне застосування, удосконалення і розвиток знань, умінь і навичок
Практикум із застосування знань
4 Поглиблення, узагальнення, система- тизація і закріплення знань, умінь і навичок
Підсумковий семінар 5 Перевірка та облік системи знань з теми Контрольно-залікові заняття 6 Ліквідація прогалин у знаннях і вміннях Урок (фрагмент уроку) корекції Другий етап – організація вивчення нового навчального матеріалу (урок засвоєння нових знань); проводиться у вигляді лекції, яка супроводжується первісним закріпленням. Матеріал подається логічно, скомпонованими блоками. Диференційований підхід реалізується двох- або трьохразовим поясненням нового матеріалу (табл. 2). Третій етап – практичне застосування, удосконалення і розвиток знань, вмінь і навичок (урокпрактикум); складається з двох етапів: І – актуалізація опорних знань, пояснення прийомів застосування знань, вимог до виконання завдань; ІІ – виконання самостійної роботи за варіантами на вибір учня. Вдома учні виконують також самостійну роботу, яка є продовженням класної. Четвертий етап – поглиблення, узагальнення, систематизація і закріплення знань, вмінь і навичок (підсумковий урок-семінар); відбувається шляхом приведення знань учнів з даної теми в систему, встановлення логічних зв’язків з іншими темами, з повсякденним життям. Проводиться один раз на чверть (оглядова лекція, міжпредметна конференція або диспут, екскурсія, інтегрований урок, семінар).
Хмура О.О. (1923-1970)
© Сударєва Г.Ф., СОІППО 2017
6
Для таких занять учні готують реферати, розв’язки оригінальних задач, наочності, доведення теорем. Підготовча робота до семінару відбувається і на заняттях гуртка, завдяки чому встановлюється зв’язок урочної та позаурочної роботи учнів.
Таблиця 2. Етапи опанування навчального матеріалу
Етапи уроку
І група учнів, які засвоїли матеріал після 1-го пояснення
ІІ група учнів, які засвоїли матеріал після 2-го пояснення
ІІІ група учнів, які не засвоїли матеріал після 1-го та 2-го пояснень
І етап (15 хв.)
Пояснення нового матеріалу усім учням
ІІ етап (7-8 хв.)
Самостійна робота учнів Консультація
ІІІ етап (5-7 хв.)
Самостійна робота учнів Самостійна робота учнів Консультація
Кожна тема завершується останнім, п’ятим етапом – перевіркою та обліком знань з теми (контрольно-залікові заняття; проводяться у двох формах: письмова контрольна робота з диференційованими завданнями трьох ступенів складності (відповідно високий, достатній і середній) та урок-залік. Урок-залік призначається для підбиття підсумків навчальної діяльності учнів. Автор використовував різноманітні за змістом і формою уроки-заліки: 1) усний залік у формі фронтальної бесіди; 2) усний залік у формі індивідуальної бесіди; 3) залік з елементами семінару і традиційного опитування; 4) залік-захист домашніх практичних робіт з усним теоретичним опитуванням; 5) письмова залікова робота; усний залік з попередньою підготовкою відповідей; 6) теоретико-практичний залік на виробничо-практичному матеріалі. На наступному уроці або на його частині за результатами заключного контролю завжди організується корекційна робота з учнями з подолання прогалин в їх знаннях. Підсумкова оцінка виставляється за певних правил, відомих учням: 1) враховуються поточні оцінки за виконання домашніх завдань, творчу роботу, усні відповіді; 2) невиконання поурочних завдань і негативна оцінка виконаної контрольної роботи є причиною недопущення до заліку; 3) всі, хто не склав залік, мають право на повторне перескладання і на допомогу у підготовці до нього, перескладання відбувається у позаурочний час; 4) від складання заліку звільняються учні, які стабільно демонструють високі результати протягом вивчення всієї теми; 5) підсумкові оцінки виставляються на основі залікових оцінок за теми; 6) заліковому оцінюванню підлягають результати 10-15 уроків. Ефективність, валеологічність і технологічність лекційно-практичної системи О.Хмури визначила її поширення як основи в інших авторських моделях навчання (М.Гузика, В.Шаталова) тощо. Прогнозовані результати: сформованість знань, умінь, навичок.
4. ТЕХНОЛОГІЯ ІНТЕНСИФІКАЦІЇ НАВЧАННЯ НА ОСНОВІ ОПОРНИХ СХЕМ І ЗНАКОВИХ МОДЕЛЕЙ Автор. В.Ф.Шаталов (Донецьк) (70-ті р.р. ХХ ст.) Мета. Формування системи знань, умінь і навичок; навчання всіх дітей незалежно від індивідуальних даних; прискорене навчання. Зміст. Навчальний матеріал подається завдяки наступним інноваціям: 1) блокове компонування матеріалу; 2) подача крупними дозами; 3) навчальний матеріал візуалізується у вигляді опорних конспектів, складених за допомогою системи опорних сигналів (засобів вираження). Опорні конспекти призначені для запам’ятовування і відтворення учнями певного теоретичного матеріалу. Процесуальна частина складається з 6 етапів, що забезпечують багаторазове повторення навчального матеріалу: • перший етап: 1) розгорнуте, образно-емоційне пояснення вчителем навчального матеріалу; 2) стислий виклад навчального матеріалу за опорними плакатом і конспектами для учнів, під час якого учням забороняється одночасно слухати і
Шаталов В.Ф.
© Сударєва Г.Ф., СОІППО 2017
7
писати; 3) озвучування, розшифровка закодованих за допомогою різноманітних символів основних понять і логічних взаємозв’язків між ними; • другий етап: самостійна робота учнів вдома (опорний конспект + підручник + допомога батьків); • третій етап: письмове відтворення опорних сигналів на наступному уроці всіма учнями по пам’яті; учитель перевіряє роботи в міру їх надходження; одночасно проводиться «тихе» та магнітофонне опитування; після письмової роботи – опитування вголос; • четвертий етап: постійне повторення й поглиблення раніше вивченого матеріалу (організація взаємодопомоги – «педагогічний десант» – не тільки між однокласниками, а й між старшими й молодшими школярами; • п’ятий етап: узагальнення і систематизація, уроки взаємоконтролю; ігрові елементи (змагання команд, розв’язування ребусів тощо), ознайомлення з переліком залікових запитань; підготовка до заліку; • шостий етап – контроль знань з теми на заліковому занятті зі своєрідною структурою і методикою; виставлення підсумкової оцінки за тему з урахуванням усіх оцінок, отриманих учнем за час вивчення теми. Ця інноваційна система є універсальною і може ефективно застосовуватися при викладанні більшості шкільних предметів. Прогнозовані результати: сформованість знань, умінь, навичок.
5. ТЕХНОЛОГІЯ ПРОБЛЕМНОГО НАВЧАННЯ Автори. М. Махмутов (Татарстан), В.Оконь (Польща)та ін. Мета. За умови створення ланцюгу проблемних ситуацій у різних видах навчальної діяльності учнів забезпечити розвиток їх самостійної пізнавальної діяльності та індивідуальних творчих здібностей, підвищення рівня навчальних досягнень. Зміст. Проблемне навчання полягає у спеціальному конструюванні дидактичного змісту навчального матеріалу, який виявлятиметься як ланцюг проблемних ситуацій. Навчальна діяльність реалізується у формах проблемного викладу педагогом навчального матеріалу; залучення учнів до розв’язування проблеми під керівництвом учителя; самостійної пошукової діяльності учнів під час розв’язування визначеної проблеми. У проблемному навчанні додержуються певних технологічних етапів, поданих у таблиці 3.
Таблиця 3. Послідовність етапів у проблемному навчанні
Дії вчителя Дії учнів Створення проблемної ситуації Усвідомлення суперечностей у навчальному матеріалі, який вивчається Організація обміркування проблеми Формулювання навчальної проблеми Створення умов для пошуку гіпотези Висування гіпотези, яка пояснює досліджувану навчальну проблему Організація перевірки гіпотези Перевірка гіпотези шляхом експерименту, вирішення завдань наукового пошуку тощо Сприяння узагальненню результатів попередніх дій і використання здобутих знань Аналіз отриманих результатів, формулювання висновків, використання їх у практичній діяльності Методичні прийоми створення проблемних ситуацій засновуються на: – протиріччі між науковими знаннями та практичною діяльністю; – різних поглядах на одне і те ж питання; – розгляді явища з позицій різних суб’єктів; – спонуканні учнів порівнювати, узагальнювати, робити висновки, зіставляти факти; – розв’язуванні проблемних теоретичних і практичних завдань і задач тощо. Ця інноваційна система є універсальною і може ефективно застосовуватися при викладанні більшості шкільних предметів. Прогнозовані результати: сформованість знань, умінь, навичок, розвиток творчих здібностей, здатності до самостійної роботи; підвищення рівня навчальних досягнень.
© Сударєва Г.Ф., СОІППО 2017
8
ПЕДАГОГІЧНІ ТЕХНОЛОГІЇ ОСОБИСТІСНО ОРІЄНТОВАНОГО СПРЯМУВАННЯ Головною метою особистісно орієнтованих технологій є різнобічний розвиток особистості як суб’єктів власної діяльності засобами навчального предмету. Для них не є характерним жорсткий алгоритм дій учителя й учнів, як у предметно орієнтованих технологіях. Головною ознакою особистісно орієнтованих технологій є опора на діяльність, яка має не тільки зовнішні атрибути спільності, а й своїм внутрішнім змістом передбачає співпрацю, саморозвиток суб’єктів навчального процесу, виявлення їх особистісних функцій.
1. ТЕХНОЛОГІЯ ПРОЕКТНОГО НАВЧАННЯ (ТЕХНОЛОГІЯ ПРОЕКТІВ, МЕТОД ПРОЕКТІВ) Автори. Дж.Дьюї, В.Х.Кілпатрик (США) (20-ті р.р.ХХ ст.). Мета. Створення умов під час освітнього процесу для набуття учнями індивідуального досвіду проектної діяльності. Зміст. Робота над проектом – практика особистісно орієнтованого навчання в процесі конкретної праці учня, на основі його вільного вибору, з урахуванням його інтересів і набуттям життєво важливих компетентностей. Використання методу проектів сприяє реалізації діяльнісного та компетентнісного підходів, наслідком якої є розвиток в учнів наступних компетенцій: соціальна зрілість, пов’язана з готовністю брати на себе відповідальність, з ініціативністю; володіння комунікативними навичками, що передбачає опанування усним і писемним спілкуванням, працювати в команді; інформаційні компетенції, які передбачають розвиток умінь орієнтуватися в інформаційному просторі, критично осмислювати інформацію; здатність до саморозвитку і самоосвіти; здатність до раціональної продуктивної, творчої діяльності; презентаційні вміння тощо. Таким чином, оцінка проектної діяльності учня дає можливість вчителю оцінити рівень компетентності школяра. Класифікація проектів представлена у таблиці 4. Таблиця 4. Класифікація педагогічних проектів Класифікаційна ознака
Типи проектів Домінуюча діяльність учнів Практико-орієнтований, дослідницький, інформаційний, творчий, рольовий. Предметнозмістовне наповнення Монопроект (в рамках одного предмету), міжпредметний. За характером контактів Колективний, шкільний, міський, регіональний, міжнародний. Складність Простий, середньої складності, складний Тривалість Довгостроковий (кілька місяців), середньої тривалості (1-2 місяці), короткостроковий (1-7 днів) За кількістю учасників Індивідуальний, парний, груповий. Суттєвим у педагогічному проектуванні є алгоритм процесу його здійснення. За структурнофункціонального підходу у процесі проектування можна виокремити чотири етапи, кожному з яких притаманний певний вид діяльності педагога та учнів. Це – стратегічний, планувальний, виконавчий і підсумково-оцінювальний етапи (табл. 5). Таблиця 5. Послідовність дій у роботі над проектом № Етапи роботи Зміст діяльності учнів Зміст діяльності вчителя 1 Стратегічний Обговорення теми проекту з учителем, пошук необхідної інформації, визначення мети і завдань. 1. Повідомлення задуму. 2. Характеристика роботи над проектом. 3. Ознайомлення зі змістом
Джон Дьюі (1859-1952)
© Сударєва Г.Ф., СОІППО 2017
9
проекту. 4. Мотивація пошуку. 5. Допомога в постановці мети і завдань.
2 Планувальний 1. Вироблення плану дій: – визначення джерел інформації; – вибір способів збирання інформації; – вибір методів аналізу інформації; – вибір засобів презентації результатів; – формування уявлення про бажані результати; – встановлення критеріїв оцінки результату і процесу; – планування процедур; – розподіл завдань між виконавцями проекту. 2. Планування завдань. 3. Створення паспорту проекту
1. Висловлення припущень. 2. Висунення пропозицій, ідей. 3. Корекція плану та завдань.
3
Виконавчий
1. Збирання інформації. 2. Вирішення проміжних завдань. 3. Спостереження за об’єктами. 4. Проведення експерименту. 5. Анкетування. 6. Робота з інформаційними джерелами. 7. Формування висновків. 8. Узагальнення та класифікація зібраних матеріалів. 9. Виготовлення ілюстративного матеріалу. 10. Підготовка презентації.
1. Спостереження за роботою. 2. Непряме керування діяльністю (поради, консультації тощо). 3. Корекція підсумкових матеріалів. 4. Спостереження за ходом обробки результатів та аналіз інформації.
4
Підсумково- оцінювальний
1.Представлення результатів у формі звіту (усного, письмового, демонстративного тощо). 2. Презентація проекту. 3. Колективне обговорення. 4. Самооцінка та взаємооцінка результатів і процесу виконання проекту за встановленими критеріями. 5. Формулювання висновків про здобуті знання та вміння. 6. Корекція (у випадку необхідності) 7. Використання проектних результатів.
1. Сприйняття звіту. 2. Постановка уточнюючих запитань. 3. Оцінка зусиль учнів, їхньої креативності, якості використання джерел, невикористаних можливостей, творчого потенціалу. 4.Корекція навчальної та позанавчальної діяльності.
Важливим моментом щодо усвідомлення всього процесу проектування є створення на другому етапі роботи над проектом Паспорту проекту, один з варіантів якого наведений у таблиці 6. Таблиця 6. Склад Паспорту проекту 1. Назва проекту. 8. Учасники (співучасники) проекту. 2. Тип проекту. 9. База реалізації 3. Проблемне питання. 10. Термін реалізації 4. Тематичні питання. 11. Ресурси. 5. Актуальність проекту. 12. Планування діяльності.
6. Мета проекту
13. Критерії оцінювання проектної діяльності та її результатів.
7. Навчальні предмети, з якими пов’язаний проект.
14. Продукт проектної діяльності.
Приклади тем проектів з математики: Загадковий світ натуральних чисел (5 клас); Математика навколо нас (5, 11 класи); Надзвичайна країна звичайних дробів (5-6 класи); Модуль числа (6 клас);
© Сударєва Г.Ф., СОІППО 2017
10
Трикутники у житті людини (7 клас); Теорема Піфагора (8 клас); Математика і природа (9 клас); Математика в сузір’ї професій (10 клас); Задачі з параметрами в матеріалах зовнішнього незалежного оцінювання (11 клас). Вміння користуватися проектною технологією є показником високої кваліфікації педагога, його інноваційного мислення, орієнтації на особистісний і професійний розвиток дитини у процесі навчання. Прогнозовані результати: особистісний розвиток учнів як суб’єктів власної діяльності та суспільних відносин; розвиток ключових компетентностей (соціальних, загальнокультурних, комунікативних, інформаційних тощо); активізація пізнавальної діяльності.
2. ТЕХНОЛОГІЇ ІНТЕРАКТИВНОГО НАВЧАННЯ Автори. О.Пометун, Л.Пироженко (Київ). Мета. Розвиток суб’єктного досвіду учнів шляхом розширення їх пізнавальних можливостей. Зміст. Інтерактивне навчання (ІН) ґрунтується на постійній та активній взаємодії всіх учасників педагогічного процесу. Це – співнавчання, взаємонавчання (колективне, групове, навчання у співпраці), де і учень і вчитель є рівноправними, рівнозначними суб’єктами навчання, розуміють, що вони роблять, рефлексують з приводу того, що вони знають, вміють і здійснюють. Застосування інтерактивних технологій висуває певні вимоги до структури уроку. Як правило, структура інтерактивного уроку складається з трьох основних частин: – вступної частини, завданнями якої є мотивація навчальної діяльності учнів, актуалізація опорних знань і уявлень, оголошення теми й очікуваних навчальних досягнень учнів (до 20% часу уроку); – основної, на якій відбувається опанування учнями нового змісту за допомогою інтерактивної вправи (до 60% часу уроку); – підсумкової, коли засвоєне систематизується й узагальнюється, відбувається рефлексія процесу навчання й оцінювання результатів уроку (до 20% часу уроку). Залежно від мети уроку, форм організації навчальної діяльності використовуються інтерактивні технології кооперативного, колективно-групового навчання, ситуативного моделювання, опрацювання дискусійних питань (табл. 6).
Таблиця 6. Класифікація інтерактивних технологій( ІТ) за О. Пометун
1. ІТ кооперативного навчання - робота в парах; - два – чотири – всі разом; - ротаційні трійки; - карусель; - робота в малих групах; - коло ідей; - акваріум.
2. ІТ колективно-групового навчання - мікрофон; - незакінчене речення; - мозковий штурм; - навчаючи – навчаюсь; - ажурна пилка; - аналіз ситуацій (кейс-метод); - дерево рішень.
3. ІТ ситуативного моделювання - симуляції або імітаційні трійки; - спрощене судове або громадське слухання; - рольові ігри; - драматизації.
4. ІТ опрацювання дискусійних питань - метод ПРЕС; - займи або зміни позицію; - неперервна шкала думок; - дискусія, дебати.
Залежно від етапів навчального процесу О.Пометун запропонована нова класифікація інтерактивних методів і прийомів, представлених у таблиці 7.
Таблиця 7. Класифікація методів і прийомів інтерактивного навчання за О.Пометун
Етап пізнавальної діяльності Перелік рекомендованих технологій Створення позитивної атмосфе- «Активне слухання», «Бажано. Обов’язково. Не можна.»,
О.Пометун
© Сударєва Г.Ф., СОІППО 2017
11
ри навчання та організації комунікації учнів.
«Градусник»,«Загальна угода», «Знайомство», «Комплімент», «Очікування», «Оцінка», «Перемішайтесь /замріть/. Об’єднайтесь у пари», «Подаруй квітку», «Приховані скарби», «Прогноз погоди», «Таємні таланти».
Мотивація навчальної діяльності та актуалізації опорних знань, уявлень учнів.
«Два-чотири-всі разом», «Знайомство», «Мікрофон», «Мозковий штурм», «Мультиголосування», «Незакінчене речення», «Обговорення проблеми в загальному колі», «Обміркуйте /об’єднайтесь у пари. Обміняйтеся думками», «Очікування», «Поняття про…», «Робота в парах», «Рольова гра», «Імітаційна гра», «ХОДИМО навколо-ГОВОРИМО навколо».
Засвоєння нових знань, формування умінь, навичок, емоційно-ціннісних орієнтацій та ставлень учнів
«Ажурна пилка», «Взаємне навчання», «Громадське слухання», «Діалог», «Керована лекція», «Коло ідей», «Лекція з допомогою учнів», «Лекція з паузами», «Навчаючи – учусь», Один залишається / три йдуть», «Почережні запитання», «Робота в малих групах», «Робота в парах», «Рольова гра», «Ротаційні (Змінювані) трійки», «Ручки всередині», «Ситуативне моделювання», «Спрощене судове слухання», «Учнівський конгрес(засідання учнівської ради)», Читаємо і запитуємо», «Читання в парах/узагальнення в парах»,
Узагальнення, систематизація знань, організація рефлексії пізнавальної діяльності.
«Акваріум», «Відгадай», «Дебати», «Дерево рішень», «Дискусія (з варіантами», «Дискусія в стилі телевізійного ток-шоу», Займи позицію», «Карусель (з варіантами)», «Ковдра ідей», «Неперервна шкала думок», «Обмін проблемами», «Одна хвилина», «Оцінювальна дискусія», «Павутинка дискусії», «Публічний форум», «Письмова (тиха) дискусія», «Письмові дебати», «Прийоми проведення рефлексії наприкінці уроку», «спільне опитування», «Так і ні», «Чотири погляди»
Інтерактивне навчання високо оцінюється педагогічною спільнотою всього світу як засіб реалізації особистісно-зорієнтованого, компетентнісного і діяльнісного підходів. У таблиці 8 наведена оцінка позитивного значення інтерактивного навчання та його проблемних сторін, які треба враховувати при впровадженні у навчально-виховний процес.
Таблиця 8. Переваги і недоліки інтерактивних технологій
Переваги інтерактивних технологій Недоліки інтерактивних технологій 1. Розвиток компетентностей, суб’єктного досвіду, пізнавальних можливостей учнів. 1. На вивчення невеличкого за обсягом навчального матеріалу витрачається значний час. 2. Посилення внутрішньої мотивації учнів до навчання. 2. Важко налагодити взаємонавчання як постійний механізм . 3. Учитель має змогу здійснювати індивідуальну роботу з учнями. 3. Існують труднощі в контролі учнів, оцінюванні вкладу кожного у спільний продукт. 4. Учитель менше часу витрачає на підтримування дисципліни. 4. Процес навчання не завжди ефективний, результат навчання не завжди передбачений, тому виникає необхідність у подальшій корекції знань. 5. Учні, які набувають досвід вчителювання, ставляться з більшою повагою до 5. За невдалого навчання необхідно перевчати учнів, що потребує додаткового часу.
© Сударєва Г.Ф., СОІППО 2017
12
педагогічної професії. Прогнозовані результати: активізація пізнавальної діяльності; розвиток ключових компетентностей (вміння вчитися, комунікативних, інформаційних тощо).
3. ІНТЕГРАЛЬНА ОСВІТНЯ ТЕХНОЛОГІЯ Автор. В. Гузєєв (Москва). Мета. Забезпечення високого рівня засвоєння навчального матеріалу, розвитку особистості школяра на основі особистісно діяльнісного підходу в навчанні. Зміст. Навчально-виховний процес будується на основі гармонійного поєднання різноманітних інноваційних технологій. Створення цілісного інтегрального освітнього середовища реалізується шляхом конструювання блокової системи уроків вивчення навчальної теми. Кожний урок у блоці має певну дидактичну мету і відповідні організаційні та методичні підходи, а саме: 1. Вступне повторення – урок проводиться в інтерактивному інформаційному режимі з метою актуалізації опорних знань і життєвого досвіду учнів. Домінантний метод – бесіда. 2. Вивчення нового матеріалу (основний обсяг) – здійснюється за допомогою методу укрупнених дидактичних одиниць у формах лекції, уроку-бесіди, уроку-розповіді, семінару. 3. Тренінг-мінімум – відпрацювання до автоматизму вмінь вирішувати шаблонні задачі найнижчого рівня навчальних досягнень. Домінантні методи – бесіда, яка поступово переростає у самостійну пошукову роботу учнів, навчальний практикум. 4. Вивчення нового матеріалу (додатковий обсяг) – опанування додаткового обсягу навчального матеріалу. Учні з низьким рівнем навчальних можливостей тільки ознайомлюються з ним, з достатнім – виходять на осмислення і розуміння ідей, з високим – здійснюють осмислення та застосування набутих знань. 5. Розвивальне диференційоване закріплення – надається можливість кожному учневі досягнути відповідного рівня запланованих результатів. Основна форма організації навчання – семінар-практикум; форма співпраці вчителя з учнями – групова. 6. Узагальнювальне повторення – формування цілісного уявлення про об’єкт, що вивчається, системи знань учнів. Домінантна форма організації навчального процесу – консультація. 7. Контроль – контрольна робота, залік, співбесіда, диктант тощо. Структура контрольних завдань: 2-3 – першого рівня, 1-2 – другого рівня. Завдання виконуються в повному обсязі, відсутня можливість вибору завдань школярами. Якщо допущена помилка у завданнях низького рівня, то робота далі не оцінюється, а тільки перевіряється вчителем. 8. Корекція – основною формою є групова робота, у процесі якої учні, спільно аналізують власні помилки, працюють над додатковими завданнями. Вони мають право на одну спробу виправлення оцінки шляхом перездачі. Прогнозовані результати: особистісний розвиток учнів як суб’єктів власної діяльності та суспільних відносин; високий рівень засвоєння навчального матеріалу.
4. ТЕХНОЛОГІЯ РОЗВИТКУ КРИТИЧНОГО МИСЛЕННЯ Автори. Дж. Стіл, К. Мередіт, Ч. Темпл (США). Мета. Розвиток в учнів критичного мислення, що стосовно навчально-виховного процесу означає розвиток умінь – чітко визначати проблему, що потребує вирішення; – самостійно знаходити й аналізувати необхідну інформацію, – логічно вибудовувати свої судження, – наводити впевнену аргументацію, – вибирати серед варіантів вирішення проблеми єдине правильне, – сприймати інші думки й одночасно впевнено відстоювати власну позицію.
В.Гузєєв
© Сударєва Г.Ф., СОІППО 2017
13
Зміст. Розвиток критичного мислення розглядається як засіб самореалізації особистості в умовах демократичного суспільства. Технологія розроблена на інтерактивній основі. Її прийнято розглядати як модель локальних стратегій (кубування, ґронування, щоденник подвійних нотаток, мозковий штурм, сенкан, підсилена лекція, передбачення за допомогою ключових виразів, дискусійна сітка тощо). Деякі з них використовуються вчителями як елементи технології у класно-урочній системі навчання. Цілісна модель технології представлена технологічним уроком., в якому наявні три фази. Перша – актуалізація. Формується учнівська позиція щодо прийняття мети подальшої діяльності, усвідомлюється значущість власних знань. Важливу роль відіграє розвиток пізнавального інтересу та мотивів до навчання. Друга – усвідомлення змісту. Домінує самостійно-пошуковий спосіб здобуття нових знань. Для нього характерне опертя на особистісний досвід учнів, залучення їх до формулювання та перевірки власних гіпотез. Як результат, у свідомості дитини встановлюються зв’язки між відомим і невідомим, щойно набутим знанням. Таким чином реалізується процес розуміння як включення невідомого у цілісність (у власний контекст знань). Третя – рефлексія. Вона передбачає творче й критичне перетворення набутих знань у власні, їхню технологізацію. На даному етапі важливо, щоб засвоєні знання були емоційно підкріплені. Прогнозовані результати: розвиток інтелектуальних здібностей учнів, навичок критичного мислення. Запам’ятайте основне 1. Педагогічна технологія – це послідовність дій учителя та учнів, реалізація яких в межах навчальновиховного процесу гарантує досягнення запланованого результату. 2. Схема становлення педагогічних технологій в освіті: інженерний підхід до навчання (інженерний підхід) → технічні засоби в навчальному процесі → алгоритмізація навчання → програмоване навчання → педагогічна технологія (дидактичний аспект) → поведінкова технологія (виховний аспект). 3. Класифікації педагогічних технологій: – за рівнем застосування – загальнопедагогічні, модульні, локальні; – за основною метою - технології навчання, виховання, управління. 4. Ознаки педагогічних технологій: концептуальність; цілісність і системність; цілеспрямованість; керованість; гарантованість позитивних результатів навчання; відтворюваність; діагностичне визначення цілей і результативності навчання; -економічність, алгоритмізованість; однозначність виконання передбачених процедур і операцій. 5. Навчальний процес в предметно орієнтованих педагогічних технологіях підпорядкований наступній послідовності етапів: – визначення загальних цілей та змісту навчання; – уточнення навчальних цілей; – навчання; – оцінка навчальних досягнень учнів та корекція цілей та методів навчання; – заключна оцінка навчальних досягнень учнів. 6. Відомі предметно-орієнтовані педагогічні технології: традиційного навчання; повного засвоєння знань; лекційно-практична технологія навчання О.Хмури; інтенсифікації навчання на основі опорних схем і знакових моделей В.Шаталова; технологія проблемного навчання. 7. Відомі особистісно орієнтовані технології: технології проектного, інтерактивного навчання; розвитку критичного мислення; інтегральна освітня технологія В.Гузєєва. ЗАПИТАННЯ І ЗАВДАННЯ ДЛЯ САМОКОНТРОЛЮ І. Виконайте тести, що надані у розділі «Запитання для контрольного тестування»: №№ 2, 4, 22, 29, 34, 35, 39, 41. ІІ. Виконайте завдання, надайте відповідь на запитання. 1. Чи згодні ви з твердженням, що будь-яка педагогіна система технологічна? Думку обґрунтуйте. 2. Назвіть дві ознаки, за яких відрізняються між собою предметно та особистіно орієнтовані технології. 3. Наведіть приклади предметно та особистісно орієнтованих технологій. 4. Назвіть дві відміни у структурі предметно орієнтованої технології та традиційного навчання. 5. Завдяки яким особливостям педагогічні технології гарантують досягнення запланованих результатів? Думку обґрунтуйте.
© Сударєва Г.Ф., СОІППО 2017
14
6. Сформулюйте критерії, за якими оцінюються результат і процес проектної діяльності учнів. 7. Чи відрізняється фронтальне опитування від інтерактивної технології «Мікрофон»? Думку обґрунтуйте. 8. Завдяки яким прийомам забезпечується якісне засвоєння навчального матеріалу у предметно орієнтованих технологіях технологіях? 9. Завдяки чому розширюються пізнавальні можливості учнів в умовах інтерактивного навчання? 10. Що розуміють у педагогіці під креативним мисленням учнів і завдяки яким прийомам воно розвивається у відповідній педагогічній технології? Інформаційні джерела 1. Гришина Т.В. Освітня технологія як об’єкт методичної роботи (О.Хмура). – Харків: видавнича група «Основа», 2003. – 94 с. 2. Кабан Т., Сударева Г. Технологія проектів на уроках фізики. [Електронний ресурс]. Режим доступу: http://www.soippo.edu.ua/images/Мобільна_сторінка/Вчителю_фізики _та_астрономії/Програмно методичне_забезпечення/Технологія_проектів_на_уроках _фізики_театр_тіней_Казбан.pdf 3. Орехова О. Застосування проблемного навчання на уроках математики. – [Електронний ресурс]. Режим доступу: http://ped-kopilka.com.ua/uchiteljam-predmetnikam/matematika/primenenieproblemnogo-obuchenija-na-urokah-matematiki.html 4. Освітні інновації: загальна характеристика. – [Електронний ресурс]. Режим доступу: http://www.ippo.if.ua/index.php/2012-10-23-11-51-07/82-uncategorised/735-111 5. Пометун О. Енциклопедія інтерактивного навчання. – К.: Шк. світ, 2014. – 96 с. 6. Роль проектної діяльності на уроках математики. – [Електронний ресурс]. Режим доступу: http://klasnaocinka.com.ua/uk/article/tvorchi-proekti-2.html 7. Сидоров С.В. Система обучения В.Ф. Шаталова. – [Электронный ресурс] Режим доступу: // Сидоров С.В. Сайт педагога-исследователя. – URL: http://si-sv.com/publ/16-1-0-231 8. Сударева Г.Ф. Традиційне навчання: за і проти // – Освіта Сумщини. – 2009. – №3. – С. 48. 9. Юдина Л. Розвиток критичного мислення учнів на уроках математики як важливого елементу продуктивної технології навчання. – [Електронний ресурс]. Режим доступу: http://osvita.ua/school/lessons_summary/math/11149/
Комментариев нет:
Отправить комментарий